Наталі Мазур
«Душа на кінчику пера» –
Як влучно! Бо в її основі
Не вигаданий біль, не гра,
А серця кров – у кожнім слові.
З’явилась зірка – Наталі,
Засяяла на небосхилі.
Стоїть ногами на землі,
В очах – хмаринки легкокрилі.
Душа – із диво-джерела
Родини, батьківської хати,
Вогненні зернята добра
Посіяла з любов’ю мати.
Политі радісним дощем,
Замайоріли чорнобривці,
Вплітаючи душевний щем
У кожне слово на сторінці.
В її віршах – осінній сум,
Замріяність весни дівоча,
І літніх днів чуттєвий струм,
І тиша зимова пророча,
І райдуги, і журавлі,
І соловейко в тихім гаї…
Сама, як квітка, – Наталі
Волошкою в стерні блукає…
Мабуть, прийшла її пора
Снувати музику із тиші,
Аби на кінчику пера
Душа народжувала вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463216
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.11.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)