Хвороби лісом не блукають,
Вони блукають між людьми
І миті слушної чекають,
Щоб захворіли врешті ми.
Вгризаються у наше тіло,
Бо їжа то смачна для них,
Ми ж захищаємось уміло
Від цих розбійників лихих.
Ковтаємо пігулки різні,
Хвороба наша відступа,
Закони діючі залізні,
Жива хвороба не сліпа.
Вона звикає до пігулок
І змінює сама себе
Та знов готова до прогулок,
Шукати тіло заслабе.
Щоб знов накинуться на нього,
Хоч трохи вгризти, надкусить
Для задоволення свойого
І кров’ю теплою запить.
Хвороба грається із нами,
Немов та кішка з мишеням,
Грізніша робиться з роками,
Людей кидаючи до ям.
Невпинно боротьба триває,
Хто переможе, той живе,
Свій рід продовжувати має
І в новий бій нащадків зве.
26.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463227
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.11.2013
автор: Георгій Грищенко