30.11.2013* 15:00
В моїй бібліотеці штук 40 книг, де описується бачення Буття. Автори їх - науковці, псевдонауковці, езотерики, письменники та мої колеги контактори, хоча всі перераховані мною автори і є моїми колегами, адже я встиг проявити себе, як мінімум - для себе, в усіх цих сферах. Не треба думати, що серед цих авторів є праві і неправі, бо всі вони одноразово є такими. Кожний з них має в чомусь слушність, бо кожний, і я в тому числі, був/є інструментом Пізнання, а як будь-який інструмент, кожний має свій діапазон, адресат, точність та навіть достовірність дії. Ми всі суб'єктивні і прагнемо нашу суб'єктивність представити у вигляді об'єктивності, тому що розповідаємо іншим суб'єктам, які по тим чи іншим причинам не можуть чи навіть не хочуть говорити на обрані нами теми. І те, що найбільше має співчуття з нашими читачами чи слухачами, набирає найбільш переконливий вигляд, наближається до об'єктивності, адже ми живемо в умовах мовчазної домовленості, що наш Світ є саме таким, яким ми приймаємо його суб'єктивно.
Час від часу Людство переживає кризи Пізнання, але воно завжди чіпляється за гарно втоптане минуле уявлення, тому що побудова будь в чому нової парадигми завжди є болісним і навіть жорстоким процесом. Релігія, яку ми сповідаємо, виникла під час рабства і вона була/є побудована на інституті рабства, хоча тепер це і має вельми завуальований характер. Наше Пізнання перейшло на багато рівнів вище за постулати будь-якої релігії. Але ми досі виконуємо віросповідання.
Автори 40 книжок в моїй бібліотеці, і я в тому числі, щоб не говорили, навіть якщо ми використовуємо атрибутику чи засоби релігійних дійств, формуємо нову парадигму Пізнання, нову парадигму Буття. І обумовлюють нашу появу, нашу працю, наше існування реалії життя, які ніяк не вкладаються ні в релігійні, ні в наукові парадигми, тому що Буття на багато порядків порядків перехльостує ці парадигми.
Стаття Ілони Тунаніної "Професія - виганяння бісу"* закінчується показово: "Знайти себе можна тільки в тій системі, яку людина приймає - вважає психолог Ольга Мінчик. - Якщо він релігійний, вірить в злих духів, причину і наговір, а медицину вважає шарлатанством - то йому, вірогідно, буде легше отримати позитивний ефект у екзорциста, а не у психотерапевта. Тому хтось іде до церкви та виганяє бісів, хтось медитує в горах, а хтось готовий заплатити гроші та довіритися фахівцю по виліковуванню від душевних хвороб. Нема рації тягнутися до психолога, якщо він щиро вірить, що молитва його вилікує. І можна скільки завгодно бити поклони в церкві - якщо людина схильна до самоаналізу, до критичного мислення, йому дорога до психоаналітика." (Переклад мій, ЛВМ).
Так то воно так, але це думка "прогресивного науковця", бо ці слова мають протиріччя стосовно змісту статті, де ясно показано, що жодний "біснуватий" ніколи сам не приходить на позбавлення від бісу до екзорциста. Екзорцизм - це боротьба, насильницька дія по позбавленню людини від Чужорідного. В статті ретельно розказано про практику католицького священника Яна Белецького, говориться про те, що аналоги є в інших релігіях: православ'я має "відчитку" чи чин виганяння злих духів; в ісламі є обряд "виганяння джина"; в іудаїзмі - виганяння диббука. Але Людство має більшу кількість релігійних систем, не кажучи вже про засоби лікування душевного стану не тільки методами офіційної медицини, а і екзотеричними.
Мимоволі згадую, що коли один раз я виконував таку дію стосовно однієї кволої жінки за допомогою маятника, то вона мені ледве руку не зламала. Гарно, що зі мною був колега, який і привів мене до неї. Цікавим було те, що я "знімав" шар за шаром з неї напластування Чогось, поки добрався до першооснови - дрібна чорна пакість, яку вона підхопила багато років назад. Коли все закінчилося, коли вона вмилася сльозами вдячності та полегшення, я попросив її написати список тих, до кого вона зверталася до мене. Довго писала, і не дивно - в списку було за 30 різних людей: кандидати та навіть доктор медичних наук, чаклунки, "бабаки", циганка, психоаналітик, психотерапевт тощо. І кожний вніс свою лепту у її стан. Скажу чесно: після цього сеансу я зробив все для того, щоб більше з нею не мати справу. Доля її мені невідома.
Але все це примушує мене зупинитися ще на двох моментах переводу суб'єктивного в об'єктивне.
Процедура Сенсорного діагностування.
Існує неймовірна кількість методів та навіть методик Сенсорного діагностування людини. Перерахую тільки деякі.
Надя Форис (Енергодар) ставила людину до себе спиною і протягувала свої руки долонями до її спини. Якщо людина хилилася до неї, то цю людину вона лікувала, якщо навпаки, то вона вибачалася і говорила, що вона не може допомогти. Далі людина сідала на стілець, а Надя обводила навколо неї палаючею свічкою - це був експрес-аналіз, що з'ясовував над чим треба працювати.
Знайомий мій лікар Микола Іванович, який закінчив медінститут, але був спадковим цілителем, ставив людину перед собою і "дивився" її органи - він бачив пошкодження у вигляді кольорових плям.
Ми знаємо, що Ванга просила принести шматочок цукру, який людина повинна була покласти під подушку на ніч. Далі - Сенсорне діагностування.
Моя ще одна знайома лікар, у якої відкрився Дар, просила людину добу їсти однією ложкою, нікому її не давати в руки, а потім принести цю ложку їй. Далі - Сенсорне діагностування.
Мій колега контактор Вадим, дуже молода людина в ті часи, для того, щоб мати Контакт, повинен був сісти за стіл, викурити цигарку, випити чашку кави.
Не буду перераховувати всі засоби, якими мене Навчали робити Сенсорне діагностування людини, скажу лише що остаточно воно має такий вигляд. Я повинен мати ім'я, по-батькові і прізвище людини, дату народження зараз автоматично прошу, бо раніше це давало можливість виконати перевірку мого Діагностування через астролога. Далі я сідаю за комп, на ньому є велика програма, яку я склав, і у супроводі Голосу я виконую фіксацію того, що "бачу".
Таким чином, всі показані мною приклади мають одне спільне: фактор "включення" того, хто діагностує в інформаційно-енергетичну систему людини чи системи вищого порядку. Це явище не має нічого спільного із традиційними методами офіційної науки.
Друге.
Загибель В'ячеслава Чорновола, шофер якого чомусь не гальмував, а розганяв швидкість автомобіля. Чудесне рятування в минулому міністра Збройних Сил України Марчука в аналогічній ситуації, автомашина якого врізалася в кущі. Падіння літака з польськими високими посадовцями і загибель всіх, хто був у літаку. Чорнобильська аварія.
Що спільного є в цих подіях? Одне: неадекватна, нелогічна, самогубна дія шоферів, льотчика, операторів. Як можна пояснити їх дії, адже всі фахівці по своїй суті не здатні були на самогубство?
Виходячи із всього, що я вже встиг розказати раніше, можна прийняти, що на них діяв зовнішній чинник, і він міг бути фізичним, але основою його була нефізична компонента. Колись був знятий в США фільм про військові можливості Паранормаліки. Там було багато фактів, але один врізався в пам'ять.
Камера фіксує, що в одному місті в готельному номері розпаковує свої речі огрядна людина. В іншому місці, за сотні кілометрів від першого міста, чаклунка опускає кольорову фотокартку цього чоловіка в стакан з червоними мурахами. І чоловік в готелі починає зривати із себе одяг, дряпати шкіру, на якій з'являються сліди від отруйних укусів мурах, кататися по підлозі...
Ну, як, гарна ілюстрація до об'єктивізації суб'єктивного?
16:45
------
* Интересная газета в Украине, №11, 2013, "Пси-фактор", Илона Тунанина "Профессия - изгнание беса", с.4-5 (перепечатка из "Республика")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463301
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2013
автор: Левчишин Віктор