Ранкові півні небо співом ділять
І сніг сипучий стане рідиною.
У час, коли формуються надії,
Тролейбусне депо встає зі мною.
Умиюся хмаринкою по вуха;
Причепурюся променями сонця.
Сніданком поділюсь з найкращим другом,
Коли я з дому - він за охоронця.
І вибіжу, радіючи весіллю
Дівчини, що живе в сусідськім домі.
Моя незапланована неділя...
Що може бути краще, ніж раптовість?
Нестримні запахи латте-макіято.
Кав`ярня поруч з домом, я заскочив.
Розбавив хмурість чорним шоколадом;
Знайшов далекосяжні карі очі.
Спіткали театральні бенуари,
Ми, наче звані гості асамблеї.
Сигналитимуть мідні нам фанфари.
Тепер ти Еврідіка, я - Орфей.
А потім - капішони повні снігу;
Тускніє нічне сяйво еспланади.
Дешеві фрази кинули на вітер -
Прокинувсь кожен у своїй кімнаті.
Ранкові півні землю співом ділять,
Усі надії втрачені навмисно.
Я з посмішкою стріну понеділок
Морозного тролейбусного міста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463359
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2013
автор: Митрик Безкровний