Так важко, як циркач, балансувати
На лезі ідеальності тонкім,
Пече воно, гаряче, наче ватра,
І сльози з горя ллє на сцені мім.
Схопив, здається, істину за коси,
Не вирветься, шахрайка, більше з рук, -
Та гордість тут на всіх погляне скоса
І кине хитро в очі мішуру.
Навпомацки, під проводом омани,
Мішень до ляльковода йде у грі,
Небесної очікуючи мани,
Та щастя потонули якорі!
Сліпцеві не сягнути ідеалу,
Бо гордість міцно очі зав'язала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463401
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2013
автор: Олександр Обрій