Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Павло Тичина
Мені самотньо,тоскно,безпросвітно,
Безбарвно,сумно,боляче,безквітно...
Моє життя проходить повз,
Кудись у безвість порожнечі...
Мої рядки,що зіткані із гроз,
У кригу загортає вечір!
Я був дурним:думав вірші тебе звоюють,
А я буду просто користувачем...
Не знав тоді,що кожну свою Юлю,
Я мушу берегти мечем!
Бо в світі,на жаль,не цінується,
Те що надто легко здобулось...
Пісочні замки з часом руйнуються,
Залишаючи тільки млость!
Нудоту,відчай,злість,ненависть,біль,
Байдужість власного безсилля,
І страх,як батько всіх людських безкриль,
Невідворотність божевілля,
Що смутком поглинає дух,
І де знайти те дивне зілля,
Яке відновить серця рух,
І подарує радість,певність,силу,
Моя чудова,неповторна,мила
дівчино-розсміяна ромашко,
Без тебе невимовно важко,
без тебе невимовно страшно,
Мій міст у вічність,дивна пташко!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463506
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.12.2013
автор: Той,що воює з вітряками