Шукати себе, знаходити,
Змі́ряти крок життями,
Мов келих свій мозок наповнити
Щоб не прийти до тями.
Запах з отрутою змішаний
Злизаний язиками. Чиїми? -
Хто правдою втішений
Граніт вигризав зубами.
Так мало на світі зали́шилось
Хто світло бачити взмозі;
А той, хто життям не скалічений -
Лежить вже давно у морзі.
Так часто буває трепетно,
Так само буває страшно.
Але не боїшся смерті вже,
Бо скроплений горем рясно.
Все те, що ще можеш втратити -
Можеш втратити ще...
Та знаєш: у кольори́ райдуга
Малюється сірим дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463598
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: yurr