Я прийматиму тебе натщесерце,
Будеш ти робити що заманеться.
Поміж нами буревій пронесеться.
Простирадло з ліжка знову стяглось.
Ти знадеш в своїм житті ще когось,
Він прийматиме з тобою пологи,
Говоритиме "люблю" попри стогін,
Цілуватиме ненавчені ноги.
Я молотиму під носа дурниці
І взиратиму тобі на ключиці.
Напуватимусь з-під крану водиці,
Не вмикатиму кондиціонер.
Я, напевно, цього літа помер...
Випадковості трапляються рідко.
Не палю — і почуваюсь не хитко.
Словом кажучи, я вийшов нізвідки.
___________________________________
Не блукаю довжелезно ночами,
Як приходжу, не брязкочу ключами,
Бо порвав назавжди із горілчаними.
Та наклейки "твій ворог" ліплю на них.
Скільки бід — стільки й душ невідмолених,
На вагу з ними — й рук невідхрещених.
Не шукати себе значно легше, ніж
Записати на когось збезчещення.
Геть пігулки змéсти прó-
тизастýдні
І торкатися снігів білим груднем,
Забуваючи ті очі розгублені.
Співставляти з певним вибором осінь.
Нам усім його звести довелося.
Бачиш, ондечки стоїть гучний натовп???
А хтось до сих пір як спав, так і спатиме.
Простирадло в ліжко слід заправляти...
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463604
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: Митрик Безкровний