Приходьте, друзі, в гості,
Та спершу витріть ноги,
Не будем мити кості
Та лаяти дороги.
Найбільша радість, друзі,
Можливість спілкуватись,
Не жити у напрузі,
А весело сміятись.
І над самим собою,
І над усім у світі,
А не страждати з болю
В своїй квартирі – кліті.
Ходімо на природу
Повітрям чистим дихать,
Де маємо нагоду
Поспілкуватись тихо.
Минувшину згадати,
Веселе, неповторне,
Щось наше заспівати,
Тут душу сум й огорне.
Що молодість минула,
Що друзів менше стало,
Бо їх пітьма ковтнула,
Немов голодний сало.
Та ми не піддаємось,
Хвороби геть тікають,
З пітьми завжди сміємось,
Онуки нас чекають.
Ходімо, друзі, в гості,
Та спершу витрім ноги,
Не миймо другу кості,
Не лаймо пил дороги.
07.06.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Георгій Грищенко