З року в рік все швидше й швидше
Моя стежечка іде
Та у даль кудись побігши,
Наче в серденько веде.
Моя стежино коло хати
Удаль на тебе я дивлюсь
І бачу : виглядає мати
І я маленькая сміюсь.
Ти біжи, прямуй, стежино,
Аж у небо простелись,
та до рідної домівки
Моя стежко, повернись.
Нагадай хоч ледь про себе,
Виклич спогади сумні.
Та спіши, спіши у небо.
Ми зустрінемось колись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463692
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Валерія Кропівна