В твоїх батареях тече моя кров
Моя шкіра тулить тобі вікна
В моєму волоссі заплуталася знов
твоя похітливість фригідна
Ти хочеш спіймати оголену плоть
в потріскане чорне люстерце
Про мене згадав , не вдавившись, з'їси
поточене червами серце
Малесенький спалах в зіницях зірок
засліпить твоє чорне око
Поставивши грати, готуєш до страти
Та цвяхи не так і глибоко
Серафима подоба - лиш кігті і рога
Та я не чекаю на диво
А місяць у повні в скляному плафоні
Ховає свій погляд стидливо
Іще одна спроба - на біса, на бога
Диявол облизує плечі
Вже взявся за шию - та я не зумію
Пручатись в цей проклятий вечір
Розп'яття на стінці вже бачило все
Мій демон тут часто буває
Без терну і дошок при світлі свічок
На ліжку мене розпинає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463696
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Костя Небокрай