Щоденно лід заморожує наші серця,
Від цього одноманітно-сірого життя.
Година стрілка прокручує хвилини,
Нажаль назат нема вже вороття.
Хвороба-смерть рокова,
Можливо й до тебе завтра завіта.
Та цього навіть комаха незна...
А ти ще зовсім маленька дитина
В якої ще навіть не виросли крила!
Як снід вражає мале немовля,
А в наркомана вціляє з шприца.
Дівчина яка надіялась покохати
Теж ця стріла не забула побрати
Рак взагалі не дає майбуття.
Вразивши раз не покине тебе...
Вірний твій друг під боком до кінця,
Швидко він тебе проведе до вінця!
А божевілля окрема тема -
Мара закоханих і злиденних.
Мова тих кому жити не легко,
Куля буття їх поранила легко.
Для курців легень - павутина!
Чорна Вдова їх міцно зліпила.
Подих терпкий їх, пронизаний димом...
Надає їм уявні пурпурові вітрила.
Байдуже, життя триває,
Сьогодні сонце в твоє вікно завітає.
Нове життя породжує нові надії,
Мабуть у неї будуть зовсім інші мрії!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: So Fika