Виряджала мати,
Спів іде селом,
Вміють ще співати,
Люди за столом.
Сльози витирає,
Вона у куточку,
Той проблем не має,
Кому Бог дав дочку.
Соколик синочок,
В військо вирушає,
Кажуть що той рочок,
Швидко пролітає.
Матері, мов десять,
Що тут говорити,
Словом не зарадиш,
Якось треба жити.
Горілку, мов воду,
П’ють усі завзято,
У будь-яку погоду,
У селі це свято.
Дід кричить щосили,
Струнко усі гості,
Що загомоніли,
Час казати тости.
Бабця у хустинку,
Слізоньки збирає,
Рідненьку кровинку,
Муштра забирає.
Кохана дівчина,
Голову схилила,
Важка ось ця днина,
Мов осиротіла.
Музиканти грають,
Все село гуляє,
Серце неньці крають,
Батько все зітхає.
Гості розійшлися,
Пішли спочивати,
Синку бережися,
Плаче тихо мати.
Стала на коліна,
Та довго молилась,
Виростила сина,
Нагода з’явилась.
Його відібрати,
У військо служити,
До того й не взнати,
Як їм було жити.
Сину прокидайся,
Час вже вирушати,
Додому вертайся,
Тут чекає мати.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/424-viryadzhala-sina-mati.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463714
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Антоніна Грицаюк