Два майдани…Мою Україну
Знову ділять на Захід і Схід.
Один – уже випрямив спину,
А на тому знущання і стид!
На одному стоять патріоти,
Що за покликом серця прийшли.
А на другий зірвавши з роботи,
Мов овець з областей привезли!
Одні хочуть свободи і волі
І не видно страху у очах.
В інших рабством скалічені долі,
Їхні душі заковує страх.
На одному майбутнє держави,
Її молодь, надія і цвіт.
А на тому кайдани іржаві
І в вікні заґратований світ!
Подивіться на їхні обличчя,
Чистоту і порив юних душ.
І на тих хто в минуле сторіччя
Повернути нас хоче чимдуж.
Невже мало пролитої крові,
Невже пам'ять коротка така?
Береги нас єднають Дніпрові,
А не ділить Славутич-ріка!
Українці! Візьміться за руки!
Ради Бога, з’єднайте серця!
І під гімну славетного звуки
Вас осінить десниця Отця!
01.12.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463788
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Мирослав Вересюк