А мить чекала довше ніж домовились
І довше по гортані йшли слова,
Застиг цілунок на губах й привиділось,
Що оживе в мені твоя душа.
Немов політ легкий, по вітру линув я,
Черкаючи, ледь – ледь, землі
І віра в серці, наче мить незвідана
То помирала то зринала в голові.
Мов океан по тілу, нерв пульсуючий
Здавалось мить коротка і от – от,
Віп юсь очима в очі люблені
І відійду я від усіх земних турбот.
Погаслий день лиш дарував обпечене,
Сумне і дивне марності чуття,
Пусте вікно й самотності побачення
Відбулося. То віддалялась тінь твоя і не одна.
А мить була коротша ніж домовились,
Померлі речення, без звуку і без слів,
А серце і з душею, наче змовились,
Потрапили в полон моїх палких надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2013
автор: Андрій Толіч