Троянди й взимку розквітають,
Кохані люди живуть в наших серцях.
Вони самі того не знають,
Любов ж бринить на цих вустах.
Так часто не впускаємо додому
Своє кохання,рідні почуття.
Ми боїмось довіритись комусь чужому,
Впустити чужі руки у своє життя.
Не час лікує рани,а ніжні поцілунки.
Повір,хтось так тебе чекає.
Кохання краще за усі дарунки-
Душа радіє,душа знову співає!
Троянди й взимку розквітають
В твоїх очах,в твоїй усмішці.
Когось кохають-вони того не знають,
Втікають від любові у буденній спішці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2013
автор: Ninelle