Я поїду до Китаю,
Можна випити там чаю;
Можна втікти із столиці,
Бо набридли вже ті лиця,
Що страйкують і волають…
А ще й хліба вимагають;
Лікування та навчання;
Про людське життя питання…
Що сказати, відповісти?
А – де стати? А – де сісти?
Я поїду до Китаю
У китайців щось спитаю…
Йду до війська з теракоту:
З теракоту мізки й ротИ;
З теракоту руки й ноги
Стоять міцно край дороги…
З теракоту у них яйця,
То – не злидні, то – китайці…
То ж порадьте, любі друзі,
Як встояти в цій нарузі?
Що нахабам тим зробити?
Чим роти їм затулити?
Щоб стояли і мовчали;
Не скиглили, не скавчали…
Так як ви, любі китайці,
Та не кидали більш яйця…
Я поїду до Китаю…
Що спитати в них?
НЕ ЗНАЮ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464068
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2013
автор: Людмила Богуславська