І віднині й довіку мене не проси:
Не зречуся очей твоїх, уст і коси.
І не сплутаю голос і радісний крок
Ні у гаморі вулиць, ні в тиші зірок.
А принадне тепло милих рідних долонь
Завше чуло тримає кохання вогонь.
Врода юнки і досі в твоєї краси...
Не посмію забути тебе, не проси...
4.ХII.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2013
автор: Вячеслав Романовський