Вже хміль минув та біль лишилась,
І давлячи мої думки отрута в серці із'явилась
Ну, що ти робиш мертвий сніг?
Я вийду вранці тихо, тихо,
Навшпиньки крикну до весни,
Що ми, як два забутих тіла,
А ти лежи вже краще мертний сніг.
В губах знов стигне сигарета,
І роз' їдає мозок, пальці
Й думки кружляють у повітрі мов планети
Душа в душі знову кричить.
Достукатись до твого крила
І впасти разом байдуже куди
Та ти відрізав все і я згоріла,
Бо ти ...
А зрештою іди,
Стирайсь, як фарба з мого тіла,
Бо щиро тебе допустила та вже неможу більш нема куди.
Не грай бо ти невіриш
В те, що сам хотів,
Дійти зі мною до весни...
А дні, два вечори у диві,
Лишу для тебе назавжди!
(Дякую тобі, що показав мене іншу)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464227
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.12.2013
автор: Bega