Ми бачились так вже давно.
Дивно...
Я живу ще й досі всеодно,
хоч в думках ще до тебе лину.
Ти живеш. І в твоїх очах
Чорне небо, що рве мою душу.
Мов далека безкрая земля,
я в ці очі дивитися мушу.
Ти мовчиш, але навіть в цю мить,
Коли чути лиш серця удари,
Тільки погляд - та серце кричить.
його чути - моя земна кара.
І ти йдеш. За тобою летить
Жовте листя - несказане щастя.
Дивно...
Але навіть в цю мить
кожен лист говорив на асфальті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2013
автор: Asha