Споглядаю на події у країні, шкодуючи про те, що не можу вирватись зараз в Київ, Хоча як кажуть мої друзі: «Бабів там точно не треба, але їх там багато».
Читаю, дивлюсь, слухаю від людей, преси, Інтернету про настрій і дух, що панує на Майдані Незалежності, про організацію людей, про те що той майдан, який утворився, тепер став маленькою державою в державі, а-ля Ватикан. Чим можна пишатись. Єдина біда – не має потужного лідера, який би повів цю маленьку країну визволяти Україну. На жаль, я не компетентна в політичних справах і не можу дати толком розумної поради та чіткого плану дій правителям цієї демократичної республіки (роблячи з цього висновок, можна сказати опозиція теж не компетентна;) )
Щодня виходжу на львівський майдан,який мене іноді виводить з рівноваги своїми співанками, фотографуванням і танцюльками, які схожі більш на затяжне святкування Дня міста ніж на революцію. Розумію, що холодно і люди роблять все, аби не мерзнути, але це занадто.
Та те, що я зараз напишу, це дріб'язкові речі, але як вони можуть змінити думку і ставлення. Моє, на приклад, змінили по відношенню до подій, які творились і тепер творяться у місті.
Я йшла сьогодні по вулиці Гнатюка, ненароком побачила фантик з-під «сємок», підняла його та і викинула в перший сміттєвий бак. Реакція людей була не така, як зазвичай. Переважно, коли я так роблю на мене дивляться перехожі з таким виразом обличчя, неначе манну побачили з неба (або типу: «Що ж це ти о то таке робиш? Не вимахуюсь,що з Європи») І саме в цей день я допетрала, що я не одна оєвропеїлась за цю революцію, що Львів поволі дійсно перетворюються в омріяне місто. Бо проходжу 40 метрів і йде назустріч якийсь хлопець, якийі також піднімає фантик, викидає його, а потім проходячи біля мене тихенько говорить: «Молодець! Так тримати!»
Їду в маршрутці, ледве тримаючись за поручні однією рукою, іншою намагаюсь втримати щойно куплений креслярський папір, а тут на тобі і якась панянка, хоче мені допомогти потримати мої речі.
Саме зараз розумію, що ця революція уже не пішла на смарку. Люди змінюються, змінюється рівень їх культури і не лише в маленькій країні «Майдан Незалежності», а і у Львові. Дякую вам, європейські люди.
(c)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464290
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2013
автор: Мері Benovski