«Оркестре, хто ти?»**

Світлана  Костюк
[b]«Наодинці  зі  світом»[/b]
 «Надстир’я»
Луцьк  –  2012

Маю  звичку  –  на  презентовану  мені  книжку  писати  відгук  чи  критичну  рефлексію.  Прочитавши  збірку  поезій  різних  років  волинської  поетеси  Світлани  Костюк,  в  черговий  раз  переконався,  що  і  в  закапелках  України  твориться  Поезія  і  Література,  (як  і  видавнича  справа)  що  не  поступаються  потугам  столичного  поетичного  істеблішменту***.  Голос  периферії  добре  чути  тепер  завдяки  можливостям  Інтернету,  це  голос  екзистенційного****  культурного  досвіду.  А  те,  що  столичне  літературне  політбюро  переповнене  напівталантами,  які  продукують  липку  претензійну  літературну  рідоту,  вже  не  дивує.
В  художньому  творі  будь-якого  поета  чи  письменника,  як  правило,  можна  визначити  головну  тріаду  площин  в  якій  формуються  і  розгортаються  всі  зображені  часово-просторові  події  та  враження.  Це  може  бути  щось  дуже  масштабне.  Наприклад,  такі  осі  координат,  як  «Людина  –  Суспільство  –  Історія».  Або  щось  більш  сфокусоване  –  «Я  –  Ти  –  Наше  кохання».  Або  ще  вужче  –  «Я  в  минулому  –  Я    тепер  –  Я  в  майбутньому».  
В  збірочці  поезій  Світлани  Костюк  «Наодинці  зі  світом»  важко  знайти  якусь  одну  сітку  координат.  
 Тут  є  вірші  і  громадсько-політичного  звучання:  «Верніть  нам  наших  матерів»(25)*,  «А  хто  ж  тебе,  Вкраїно  запитав»(66),
«Про  наболіле»(18):
     [i]«Яка  вона  невидима  й  страшна  –
     Байдужості  холодної  стіна!»[/i]
 «Про  Україну»(63):
     [i]«А  Україна  …з  білою  тростиною
     Іде  кудись  обмацуючи  шлях..».[/i]
Є  вірші  про  нашу  гірку  історію:
(про  голодомор)  (45),  про  Чорнобиль  (47),  (64),
«Чорнобиль»(16):
     [i]«…знов  цезієм  запнувся  соловей
     І  набухає  стронцієм  колосся».[/i]
Є  чудова  пейзажна  лірика:  «Весняне  диво»(9),  «Весняний  карнавал»(36),
«На  Світязі»(30):
     [i]«Озерний  дзвін  в  м’яку  гладінь
     Лягає  спати…»,[/i]
«Люблю  сосновий  ліс»(28):
     [i]«А  сосни  прагнуть  в  небо  величаво
     В  передчутті  небачених  висот».[/i]
Є  задивування  світом  і  філософські  роздуми  про  життя:  «Роздуми  про  життя»(43),  «В  цьому  дивному  світі»(8).
Є  роздуми  про  поезію:  «Мене  запитали»(33),  «Про  поетів»(19),
 «Поезія»(41):
     [i]«Бо  ж  слово  –  це  прелюдія  Життя,
     Ну  а  поезія  –  це  постамент  душі.»  [/i]
Є  заглиблення  і  у  свій  внутрішній  світ,  у  свої  почуття  й  переживання:  «Від  долі  утікала  я»(26),  «Я  відпускаю  ненависть  свою»(50),  «Замовкає  печаль»(113),
«Я  просто  жінка»(27):
     [i]«Я  просто  жінка.  Я  прийшла,  щоб  жити,
     Але  живу  тоді,  коли  кохаю.»[/i]
Є  і  лірика  кохання:  «Філософське»(80),  «Це  дивне  відчуття»(79),
***(77):
     [i]«Любов  –  симфонія  життя.
     Вона  прекрасна.»[/i]
***(84):
     [i]«Ми  просто  дві  ніжні  ноти
     У  музиці  ночі  дзвінкій».[/i]

Я  тут  згадав  лише  вірші,  які  мені  особливо  сподобались.  Але  щоб  скласти  враження  про  збірочку  вам,  любителі  поетичного  слова,  треба  самим  прочитати  її.
Залишається  лише  наостанок  і  собі  підписатися  під  ось  цими  рядками  поетеси:
     [i]«Життя  канат  слід  впевнено  пройти…
     Дарма  що  сніг…  Дарма  що  вітер  свище…»[/i]
         («Я  зачиняю  клопоти  земні»(17))

------------------------
P.S.  
А  ще  впала  в  око  одна  мила  деталь.  Світлана  присвятила  чоловікові  Анатолію  декілька  віршів.(В  крайньому  випадку  один  точно  –  «Чоловікові»(76).)  А  він  дружині  зробив  художнє  оформлення  обкладинки  цієї  книжки.  Браво!

==================

*–  в  дужках  номер  сторінки  в  збірці  Світлани  Костюк  «Наодинці  зі  світом».
**    –  «Оркестре,  хто  ти?»  –  рядок  з  поезії  Світлани  Костюк  «Соло  для  скрипки  з  оркестром»(14).
***  –  Істе́блішмент  –  прошарки  суспільства,  що  мають  привілейоване  положення.
****  –  Екзистенціалі́зм  або  філософія  існування—  напрям  у  філософії  що  позиціонує  і  досліджує  людину  як  унікальну  духовну  істоту,  що  здатна  до  вибору  власної  долі.  Основним  проявом  екзистенції  є  свобода,  яка  визначається  як  відповідальність  за  результат  свого  вибору.  

                           Євмен  Бардаков

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464312
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2013
автор: Віктор Ох