Брат, давай нап’ємося в хлам!..
Хоч цього, певно, буде мало,
Просто знаєш, все так дістало…
Брат, давай, ну хоча б по сто грам!...
Брат, дивись – за вікном сніги…
А у серці давно вже зима…
І бажання напитись нема…
Брат, давай хоч покурим з туги!..
Брат!.. Не куриш? Пробач, забув…
А у мене цигарка в зубах,
Я прокурений весь… Це жах…
Брат, є щастя! Про нього я чув…
Брат!.. Далеко ти так, я сумую…
А довкола зникають люди…
«рідні» з серця ідуть в нікуди…
Брат, давай по сто грам, хоч чаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464349
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Дід Михалич