* * *

А  ти  живеш  на  цьому  світі
Так  ніби  робиш  послугу  комусь,
І  роки  всі,  що  вже  прожиті
Більше  не  радують  чомусь.

Бо  жив  безглуздо  та  невміло,
Так  ніби  в  борг  собі  і  людям.
Знову  картаєшся  за  діло,
Й  живеш  надією  на  чудо.

Немає  бога,  лише  вдача…,
Та  й  та  минає  стороною,
За  гріхи  колишні  здача,
Біда  ж  бо  ходить  за  бідою.

Не  залишаються  без  сліду,
В  душі,  а  більше  на  чолі,
Минулих  літ  безпеки  й  біди,
І  негаразди,  що  були.

А  спокою  нема  й  небуде,
Така  невпинна  моя  доля,
Мабуть  ніколи  не  здобуде,
Того,  що  зветься  просто  воля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464383
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Платон Маляр