Якщо смерть,підібгавши хвоста,
Не захоче тебе чіпати...
Помолись-порахуй до ста,
А тоді можеш знов співати!
Не бійся,не плач,не ридай:
ВсІ ми під Богом ходим...
У кожного свій небокрай,
Від смерті і до народин!
Один і той же небокрай,
Одна і та ж свята надія...
Говориш собі:"Вставай!",
Допоки в тобі щось тліє!
Допоки ще маєш мрію:
У цій країні,де б*ють усіх,
З жінками і дітьми включно...
Холодний грудневий сніг,
І відчай у серці сушить,
Бережи,якщо можеш душу!
Кожен день іди вперед,
Доводь собі,що ти щось можеш...
Ні,ти не Гамлет і не Макбет,
На Дон Кіхота більше схожий!
Останній мрійник в цьому світі,
Загублений у сонці і у літі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464414
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Той,що воює з вітряками