У серце закрадається гнилая думка
і битись не дає у такт йому.
Вона, то, як в руках, з камінням сумка,
що босим ти несеш через зиму.
Що врізається все лезом в руки,
що заливає очі - й темнота.
І в день, і в ніч впиваєш муки
й стає все глибшою духовна біднота.
Вже ж сумки повні й рветься днище,
але ж все більше ти гребеш.
Із кожним днем до смерті ближче.
І кожен день ти більше п'єш і жреш.
З собою не візьмеш на небо
й у пекло те добро не забереш.
Ти раб бажань і все, що треба,
коритись - і як віл ти преш.
І човен твій не в твоїй власті -
гнила ж ріка сама тебе несе.
На цукор й сіль відкрили пасті.
У бідності ти хоч багато...
...у жадності - усе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464423
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Сашко Ткаченко