* * *

Ми  обереги  вибираєм,
Натільний  хрест  –  спаси  і  сохрани.
Себе  від  кого  захищаєм?
Від  бога  може,  чи  від  сатани?

Чого  так  треба  стерегтись?
Хто  може  підлості  творити?
Хрестися  брате,  не  хрестись,
Із  цим  прийдеться  в  світі  жити.

Добро  це  тільки  від  богів.
 А  зло  то  сатани  все  зерня.
Як  в  річки  двоє  берегів,
Де  гріх,  там  буде  і  прощення.

Бо  зависть  –  підлості  натхнення,
Не  вперше  мабуть,  й  назавжди,
Оберéгів  всі  благословення
Не  відвернуть  від  біди.

Як  так  сталось,  невідомо,
Що  життя  вдихнувши  в  глини  шмат,
Зумів  ще  й  вигнати  їх  з  дому.
Потім  прислав  Його  назад.

На  оберегах  зображають,
«в  основному  на  хресті»,
Душа  і  тіло  страждати  мають.
То  як  же  може  Він  спасти?

Людей  лиш  треба  стерегтись,
І  тут  всевишній  нідочого.
Лихо  заподіяне  колись
Не  омине  більше  нікого.

А  оберіг  хай  розум  тішить,
І  душу  ніби  обійма.
Якщо  в  житті  зміг  нагрішить,
За  це  й  отримуй  все  сповна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464654
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2013
автор: Платон Маляр