Мороз проклятий
Заморозив всі слова,
Сніг наче вата,
Зовсім біла вже трава.
І тоді йшов він,
Як ми зустрічались,
Ніжний і веселий,
І ми з ним сміялись.
Любили,сміялись.
І летить він,і летить.
І не хоче зрозуміть.
Що лиш плаче за тобою,
Білосніжною такою,
Білою такою!Такою.
Білою такою!Такою.
Знову вечір...
Сніг кружляє надімною,
Мудрий і вічний,
Скрізь літа з тобою,
З тобою!
Просто нагадає,
Як ми зустрічались,
І горе,і щастя
Йому всеодно.Всеодно!
І летить він,і летить,
І не хоче зрозуміть,
Що лиш плаче за тобою
Білосніжною такою,
Білою такою.Такою!
Летить і плаче за тобою.
Білосніжною такою.
Білою такою.Такою!Такою.
Білою такою.Такою.
07.12.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2013
автор: Іван Звенигородський-VMD-