Зимовий вечір загуляв у лісі,
Трусив перину з пухом на узліссі,
Розкидав срібно-білі намистинки —
Із горобців посипались пір’їнки.
Поскубував берізку соромливу,
Куйовдив у бурульках сиву гриву —
Льодяники розсипав на відлигу,
Вони перетворилися на кригу.
Ворони перегукувались лячно,
Бо завітав зненацька, необачно,
Порушив спокій сонної картини,
Розбурхавши судини і клітини.
Одну ялинку покохав душею,
Заполонив чутливістю своєю,
Мабуть, запала йому в серце дуже,
Бо кликала його: “Мій любий друже...”. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464726
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.12.2013
автор: Lana P.