Іще один прожито день.
І, прийнятий, як вища данність,
Він серця щирого майданом,
Як схимник стомлений, бреде.
Його обітниць не злічить
Гірких, як амбра від полину,
Він Богу, людям, світу винен,
Оця пожертва – кожну мить.
А хто наллє йому вина,
А хто аскезу цю порушить,
Очахлу розігріє душу
І чашу висушить до дна?
На келії зійшовся світ,
У службі – радість і понука.
Агов, прочанин, дай-но руку,
Дай сонцю стати до воріт!
За ними – пташок і зела!
Впусти до рани світлий промінь,
Нехай єднає друзів спомин
Про спільні роки і діла!
Хай живить нас добро й любов,
Народжених, щоб дарувати.
І в цьому – щонайбільше свято
І сила щирих молитов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464759
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2013
автор: stawitscky