Я вперто посміхаюсь коли душа ридає болем.
Я сонечку радію, коли убитий чорним горем.
Я від душі співаю, коли йти далі не взмозі
Я щиро живу, коли пригоджусь в допомозі.
Я серце міцно тримаю в руках,
коли самотності поглинеє страх.
Я свій смуток на папері втілю,
а потім світлом вогника його розвію.
Хай летить сірим попелом туга моя
в невідомі світи на занебесні поля.
І вродить із праху того щось нове,
корисне для людства диво неземне.
В тому творінні буде часточка й мене,
кожна частинка є життя хоч і сумне.
Два ангела, два світи мають разом йти
у наші серця вічне блаженство нести.
Темну ніч змінюе світлий день.
Мертву землю увінчуе зелень.
Так і наше людське тривожне життя -
це крізь терни йти до омріяного щастя .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464765
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2013
автор: Стратонік