Сніги - немов транскрипти древніх...
Подивись у простір,
За пагорб йди, і слухай: шурхотить.
Сніги - як гості, це вони в твоєму домі,
І на порозі, і в твоїх словах.
А гості знов за трапезою й снять
Звеселені, із самого порогу...
І п'ють вино... І це вони чекають,
Послухати, з ким бився на мечах -
Вони приходять на твою дорогу...
І сніг на комірі, на вбранні, біля рун,
Півсвіту падало на твій старий тропар,
І грали в кості всі, хто друг, з незбутнім,
На чорний ліс, за подруг і свічад,
Слухняно падали сніжинки в білу пустку...
І сніг був ніби гість, що завітав на день,
В розбиту шибку стукав, і давав свої дарунки,
Лиш скринька - доторкнешся, і нема...
А в дім зайди - немов транскрипти древніх,
Такі сніги... Як все твоє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464956
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2013
автор: Arnika Радченко