Давай повернемось туди
Де батько дужо-молодий,
Де мами лагідне тепло
Ніжніше сонечка було.
Де вся родина за столом
Єдналась згодою й добром,
Де друзі кликали до гри-
На всякі вигадки майстри.
Де нас прийняв широкий світ
З долоней батьківських воріт.
І звично так розвів стежки -
Турботи, долі і роки.
Давай повернемось, давай,
У той далекий щемний рай.
Але вже й казка - не для нас,
І повертать не хоче час.
Набутки й скарби – ось вони,
Прекрасні дочки і сини,
Й онуки – старших не бува
В увазі, ніжності, правах.
І ми уже у німбі зим,
Та кроні не морозно з ним,
Галуззя вдатне, та проте
З живильних коренів росте.
Хоч плин ріки не зупинить
Цінуймо злота кожну мить,
Добром й любов’ю повним світ
Всю нескінченність наших літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464965
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2013
автор: stawitscky