Часом... виходиш на вулицю -
Бачиш обличчя втомлені
Сірістю і незворотністю
дихають власним спокоєм.
Небо сталевими хмарами
Падає сірим на голови,
Густим, наче витканим, маревом
Спиняється перед зором.
Хочеш вхопити руками
й кинути до кишені -
Хапаєш, але не впіймаєш,
Лаєш його лишень.
Краплі дощу, наче скла розбитого
Холодом ріжуть тіло,
Горнешся в плащ мов в броню,
Горнешся неуміло.
Влада сьогодні не та, -
влада сьогодні в осені.
Ніжна і золота? -
Сіра і трохи морозна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465017
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.12.2013
автор: yurr