[i]На майдані коло церкви
революція іде...
[b]П. Г. Тичина, «На майдані коло церкви...»[/b][/i]
Моя Вкраїно, сестри мої, браття,
ви знову розкладаєте багаття...
Здається, мить — і буде кров струмком
чи ріками текти... І ви вінком
купальським на кладо́вищі хрести
прикрасите... Великої мети,
великих пращурів мої погані діти,
впустили злодія — то нині вам сидіти
уже не в себе, а в сирій в'язниці,
бо вам була Вкраїна до сідниці,
коли ваш "кум" пригрівся на осло́ні,
на по́куті... І ви тепер — на зоні, —
чи на майдані ви, чи в рідній хаті...
Чому у вас прокинулось завзяття
лиш після поцілунків з бандюком,
якому над собою да́ли владу?
Ви зрадили себе, а нині зраду
приписуєте тим, хто шапки кра́де
чи розриває на дівчатах плаття?
Майдан, майдан... В Сірка очей та лиця
позичили либонь... Охаменіться:
не той козак, хто гречкосій чи воїн,
а той, хто честі власної достоїн,
хто не продав за ку́сень меч та плуг...
Ваш кум-в-законі нині не оглух, —
він чує вас і бачить. Він — боїться,
що ваша совість ві́зьме та й проспиться,
і стане не йому законом — вам:
батькам та дітям, сестрам та братам!
...і завтра він боятиметься знов!..
Як стомиться боятись — буде кров...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.12.2013
автор: Олександр Пахнющий