Вона йшла по дорозі
і тихо ридала
і розладжені струни
в душі її стали
як корабель у морі
їх шляхи розійшлися
розпливлись, потопились
почуття затяглися
біль у серці нестримний
забирав увесь спокій
текли сльози
колишнє
знов завадить
неспокій
вона йшла і ридала
йшла дорогою тихо
і байдужою стала
до всього його світу
і дзвонила подругам
бо не знала як бути
і все знову по кругу
не забула
Забути!
знов слова ті жорстокі
знов по кругу несуться
знов усмішка , обличчя
Знов здаюсь , я здаюся
Я здаюсь намагатись
знову сльози пролити
я здаюсь прикидатися
і усмішку чіпити
я здаюсь зустрічати
знов у снах моїх тихих
я здаюсь помічати
гнів, у очах твоїх милих
Я здаюсь щось робити
біль у серці тримати
та не здамся любити
я не здамся кохати
так шептала, кричала
щоб забути це горе
все що мала віддала
Знов дотла
Знов до крові
так хотіла сказати
що десь там наболіло
Але ні! промовчати!
Все байдуже
Безсила!
всі подруги вмовляли
Розкажи, що там сталось?
Я не знаю, Не знаю
Розкажу
Все зламалось
розказала усе
все що сталось
колишнє
змушу серце своє
змушу битися
Швидше!
Я забуду колись
все забуду повільно
Але зараз
Вернись
прошу тихо і ніжно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465377
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Vikki