Забули холоди стосунків,
удвох! Ми дні листаєм.
У світі це найкраще з подарунків
томущо щастя разом ми шукаєм!
Листя в літку осінню оділись,
а ми на лавочці сиділи
закохано любовю грілись,
любому дню раділи.
Говориш що зі мною, зручно,
добре та спокійно.
- А я з тобою теж, не штучний
хоча поводжусь трішки комедійно. -)
Тобі я сильно мила довіряю!
- Давай змайструємо драбину,
таку якої ще нігде не має
та разом підіймемось на хмарину.
- І будемо за руки взявшися стрибати,
щоби наповнити її водою,
а потім крапелькою забажаєм стати
й на замлю будемо летіти із тобою.
Упадемо неначе з гірки у калюжу,
тепер ми капітошки
і хоч то холодно не дуже
та щоб не змерзла ти у ножки,
щосили по калюжі вдару я руками
й візьмуть у круг нас хвилі
і своїми хвилинними ривками
зігріють твої ніжки мила.
Тоді ми вхопимось листочка,
й без шуму запливем на нього
відірвемо шматок кульочка
та зробим корабля нового.
І стане вітер за штурвал!
- Неси у даль, нас капітане!
- Туди у той величний зал,
де чес розлуки не настане!
11 грудня 2013 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465393
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Ель Демір