Ну що ж, життя продовжується, браття,
колись і лихоліття промине,
і згаснуть в нашій пам’яті багаття
нічних майданів, і кіно хмільне
розбурханого прагнення до волі,
до справжньої достойної мети...
Та воїн, що один лишався в полі,
не дасть упасти, поки треба йти.
Вже є діагноз – маємо хворобу,
якою заразились від совків.
Після діянь ще вернемось до слів.
І влада пам’ятатиме до гробу,
що люд не можна гнати, як худобу,
на Магадан чи десь до Соловків.
І спомини у внуків не погаснуть
про дзвони слави і тавро хули.
Нас не зломили, не перемогли.
Настане час і оживе прекрасне
завзяття душ, і буде сонце ясне
світити тим, що встояти змогли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465405
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: I.Teрен