Оцей поліський ліс
Сосновий і з дубками,
В піщану землю вріс,
Гілля простер над нами.
Під снігом мов заснув,
Щось думає про вічне,
Що важко нам збагнуть,
Ну, а для нього звичне.
Неначе в храмі, в нім,
Як дзвін гілля гойдає,
В убранстві золотім
Години пролітають.
Він тут віки й віки,
А ми його паскудим.
Він ягідки й грибки,
А ми цю землю гудим.
Вже гірше не бува,
А він терпить, не плаче,
Голками засипа
Сміття, яке побачить.
Ми на годину тут,
А він віками буде.
Вітчизною зовуть
Його, згадайте люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465430
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Мірошник Володимир