Коли це бачене було,
Що люди в ліс ходить боялись,
Щоб далі з лісу виїжджали,
На ліс дивились, як на зло?
Коли боялися роси,
Коли грибів боялись білих,
І рвати трави відучились,
Які цілющими росли?
Древлянські з вами ми сини,
В нас спільне з деревом коріння,
І ми одне із ним творіння,
Бо в лісі й з лісу ми росли!
Та це минулось, горе нам!
Занапастили Україну.
Незрима смерть над лісом лине
І залишається синам.
Для кого це усе ”добро”?
Для нас, дітей, чи для онуків?
Давайте прикладемо руки
І повернемо, як було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465431
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Мірошник Володимир