Весною першою окрилена
душа навчилася літать.
Моє кохання нерозділене,
то звідки ж можна тебе ждать?
Прийшла весна як юна дівчина
і пробудила все од сну.
І знов земля стоїть уквічена,
назустріч я весні іду.
Іду назустріч їй окрилена,
на свіжий запах мигдалю.
Моє кохання нерозділене,
коли ж тебе я розділю?
А небо чисте й незапилене,
близьке, що аж до рук бери
. Моє кохання нерозділене,
зі мною щастя розділи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465586
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Валерія Кропівна