Провчали, били і навчали
дурних премудрі вчителі.
Одних до цеху прилучали,
а інших – ближче до землі.
А все ліниве та бездарне
п’ялось до вигідних структур,
а все жорстоке та безкарне
вже доп’ялось до верхотур.
І не відчепиться від тебе
це корумповане хамло,
і клешні тягне аж до неба,
та в нори стягує бабло.
І об’єдналось у державу
мерзотників численна тьма –
аби карати не по праву
і присудити до ярма.
І з пазурів не відпускають,
і їхні блазні їх вдягають
під чорні сукні та плащі,
та кров і соки висисають
аж до могили ці кліщі.
Але хіба тебе почують
найпримітивніші з істот?
Еволюційно прогресують,
та все жирують, та грабують
німий ощадливий народ.
Для когось – все це побрехеньки
про ранній та червивий плід.
Для інших – як достойний рід
відбивсь від рук своєї неньки...
А світ пручається в обценьках, –
[i]О нене, де твій кращий цвіт?
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465610
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: I.Teрен