На тілі зубожілого народу
Ви – ракова пухлина на роки…
Ви кричите зухвало про Угоду*,
Достатку ненажерливі круки…
Для вас народ мій – плебісцитна маса,
Та гнів людей таки наводить жах…
На вас би зараз Лесю** та Тараса**
З нещадним словом в праведних віршах…
Така солодка й пристрасна спокуса-
Принизити кийками трударя…
На вас би Симоненка Васю*** й Стуса***,
Костенко Ліну*** – жінку-бунтаря…
Ви ж нації моїй відтяли крила,
Забрали Мрію чисту, мов кришталь…
Та не підніме мій народ на вила
Вас, покидьків... на превеликий жаль…
Ви, мов кліщі на тілі у народу,
Пускаєте із жил козацьких кров…
Горланите про гідність... про свободу,
Й не чуєте страждальних молитов…
Вам біль людського серця не відчути;
Ви забрехалися до хрипоти…
Та нації моєї не зігнути
Вам, прихвостням сліпої темноти...
І не забрати волю та свободу,
Втішаючись від силових утіх…
Вам не зламати дух мого народу,
Не засадити в буцегарню всіх…
12.12.2013
Угоду* - з Митним Союзом.
Лесю** та Тараса** - Тараса Шевченка та Лесю Українку, цитатами яких фарисейськи прикриваються можновладці…
Симоненко Василь***, Василь Стус***,
Костенко Ліна*** - справжні патріоти України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465614
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Юрій Цюрик