я не знаю людей та й, мабуть, ніколи не знала,
бо у світі вони - це завжди нерозгадане чтиво
і скільки не знайдеш відгадок - їх буде замало
надто несправні слова: поламані їхні штативи
зовсім не варто стояти на стрімкому бескеті,
коли потопаєш під тиском розкуйовджених злив
ще скільки провести тобі вертикалей, поете,
скільки ві́ршів сховати під спраглий, жагучий мотив?
дихати римами краще ніж зацвілим повітрям
вони надихають без муз, малюючи нові штрихи,
не спіши жити, зрештою, роби це повільно
у кронах століть залишайся зі світом "на ти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465622
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: kore