Відвернулася і зникла,
Залишила згадку, що була,
Бо самотньо жити звикла,
Без потреби дружнього тепла.
Без цілунків, обіймання,
Без ласкавих, ніжних, добрих слів,
Без солодощів кохання,
Без сприймання щему відчуттів.
Мо` ворожка поробила,
Щоб не знала у житті страждань,
Мабуть, в цьому її сила –
Гіркоти не знати розставань.
Як хотілось розбудити
До життя дрімаючий вулкан,
У коханні кайф ловити,
Та в байдужості попав капкан.
19.02.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465746
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.12.2013
автор: Георгій Федорович