Розбираємося й досі
Хто у кого й що украв,
Хоч посивіло волосся
І життєвий тонус впав.
Бо ми хочемо дізнатись
Хто в житті нас так підвів,
Що настав наш час збиратись
У дорогу до батьків.
Може щоб ми не зустрілись,
То життя не збігло б так,
Й досі би на сонці грілись
Молоді, як той юнак.
Що стоїть з веслом у парку
Із бетону, як живий,
Хоч не може випить чарку,
Та завжди він молодий.
Як були б ми із бетону,
То мовчали би завжди
І не знали би закону,
Що життя – потік води.
У якому наш початок,
У якому наш кінець,
А між ними то наш статок,
Де ми маршал і боєць.
Де поразки й перемоги
Здобуваємо самі,
Хоч збиваємо в кров ноги,
Мовчимо, як ті німі.
Все стерпіти нам охота,
Добиваючись свого,
Розкриваєм врешті рота
На когось невинного.
08.02.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465747
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2013
автор: Георгій Федорович