Я - тінь від сходячоно сонця,
Що мороком вітає вранці світ.
Я - білий сніг, коло твого віконця,
Який лежить там сотні літ.
Для тебе я - ненависная постать,
Що маревом лягає коло ніг.
Для тебе я - непрошеная гостя,
Що прирівняла і любов, і гріх.
Так, ти маєш право ненавидіть,
ти маєш право віддано кохать.
Та все ж, ти змусив мене згинуть.
Я знаю, ти не міг більше чекать.
І от ідеш ти, по камінних мурах,
Й не оглядаючись ні разу ... ні на мить!
А я помру там, тихо, у тортурах,
А ти ? Чи зможеш знов так полюбить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465789
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2013
автор: Магура