я так глибоко в зиму.
заїхала простим велосипедом
слизько й темно. я не пропаду
з чаєм теплим й пледом
я так глибоко впала.
і так злетіла
що якщо б не тіло
мії дух зотлів би
але сніг-то світло
цікаве й недоторканне
і ц ньому втілено
ьагато недоказаного
сидячи у кав"ярні
бачу його обличчя
сніг не поранений
він незвичний
сніг не холодний
він замерзлий
його не прибирати
а гріти
він стане водою і влітку
обов"язково проросте
квітами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465790
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2013
автор: Еллі