Позви мене – і я тоді прийду,
Поклич мене – і відгукнусь відразу.
До почуттів і розуму відраза –
Вони мене заводять у біду.
Пустий без Тебе плин ночей і днів.
Лише тоді, коли тебе я бачу,
В захопленні молюся я і плачу,
І час тоді летить немов у сні.
О, Господи, прости моє буття!
Я хочу час проводити в молитвах,
Але руками й розумом робити
Примушують думки і почуття.
Хоч став тепер я зовсім не такий,
Яким я був до зустрічі з Тобою –
Я розгорівся зіркою палкою,
Що проникає в простір голубий.
В душі іще проходить боротьба:
Матерія чи дух – що головніше?
Але я йду, попереду світліша,
Витискуючи краплями раба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466009
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Мірошник Володимир