Я пишу такі страшні сонети,
Коли прозу щоразу сідаю творить,
Не обійтись без павутини змов та памфлетів,
Котрі оживають, допоки монітор горить.
У мене героїв завжди багато.
Вони милі очам і душі.
Вони - втілення мої прекрасні,
Лиш не кожному подарую життя у кінці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466012
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Просто Нікі